- подібний збір персональних даних суперечить чинному законодавству України;
- ніхто не може гарантувати, що створена база даних не потрапить до рук злочинців і вже були подібні прецеденти;
- такі нововведення створюють серйозні незручності для глядачів та негативно вплинуть на відвідуваність футбольних матчів.

Тепер більш розгорнуто про кожен з пунктів. Продаж квитків на футбольний матч "за паспортом" та вимога стюардів та/або організаторів матчу пред’явити документ, що посвідчує особу суперечить чинному законодавству України. Організаційно-правові особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв'язку з підготовкою та проведенням на території України футбольних матчів визначаються Законом України "Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв'язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів" № 3673-VI від 8 липня 2011 року.
Закон № 3673-VI не передбачає продаж квитків на футбольний матч "за паспортом" та не надає права стюардам та/або організаторам матчу перевіряти у глядачів документи, що посвідчують особу. Згідно статті 17 Закону № 3673-VI глядачі футбольних матчів не зобов’язані пред’являти стюардам та/або організаторам матчу документи, що посвідчують особу. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 3673-VI прохід на територію спортивної споруди забороняється глядачам, які:
- не мають відповідного квитка;
- відмовляються від огляду поліцейськими, службою безпеки спортивної споруди (футбольного клубу) або представниками обслуговуючого персоналу спортивної споруди, який проводиться у встановленому порядку;
- порушують встановлені правила щодо пронесення на територію спортивної споруди відповідних предметів або речовин;
- перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;
- не досягли 14-річного віку і перебувають без супроводу дорослого.

Тобто відмова глядача від пред’явлення документу, що посвідчує особу, не може бути підставою для заборони відвідування футбольного матчу. А згідно частини 1 статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Також необхідно зазначити, що чинним законодавством України не передбачено і існування т.зв. "іменних квитків". На квитку на футбольний матч друкується інформація про матч, найменування футбольних команд, план спортивної споруди та секторів, їх номери, номери ряду і місця, а також витяг з правил поведінки глядачів та відомості про процедуру перевірки їх дотримання; квиток повинен бути захищений від підроблення (пункт 14 Порядку організації робіт із забезпечення громадського порядку та громадської безпеки під час проведення футбольних матчів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 25 квітня 2012 року).

Також організатори матчу порушують Закон України "Про захист персональних даних" № 2297-VI від 1 червня 2010 року. Згідно статті 11 закону № 2297-VI підставами для обробки персональних даних є:
1) згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних;
2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;
3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб’єкт персональних даних або який укладено на користь суб’єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб’єкта персональних даних;
4) захист життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних;
5) необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних, який передбачений законом;
6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб’єкта персональних даних у зв’язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

При купівлі квитка ніхто з нас не надавав своєї згоди на обробку персональних даних ні в письмовому, ні в електронному вигляді, а обробляти дані без нашої згоди в даному випадку організатори матчу не можуть, бо це не передбачено законом.

Тепер про другий пункт. За часів Януковича тодішня міліція вела таку собі базу даних фанатів, яку поповнювала, безпідставно затримуючи фанатів в дні матчів на виїздах. Ми впевнені, що ця база даних нікуди не поділась і по сьогоднішній день, однак зі зміною влади в 2014-му подібна поведінка міліції припинилась.

Під час революційних подій 2014-го року цю базу даних було опубліковано на пабліках Антимайдану, з усіма номерами паспортів, адресами проживання і детальними характеристиками на кожного фаната. Після цього в Донецьку та Луганську почалось справжнє полювання на фанатів Шахтаря і Зорі, які були в цій базі. Доходило до того, що фотографії фанатів Шахтаря розвішували на під’їздах їх помешкань із закликами до місцевих жителів вчинити розправу за проукраїнську позицію. Деяким хлопцям довелось кілька місяців провести в полоні терористів через існування цієї бази даних. І це не вигадки чи фантазії - це реально підтверджені факти.

Також ця база даних безсумнівно потрапила до російських спецслужб. В цьому ми переконались, коли людям, що були в цій базі, було заборонено в’їзд на територію Білорусі на матч в жовтні 2014-го року. На офіційний запит МВС Білорусі повідомило, що в’їзд на територію їх країни хлопцям заборонено з ініціативи компетентних органів Російської федерації. Нагадаємо, що для того аби опинитись в базі даних, потрібно було просто поїхати на виїзний матч своєї команди і потрапити під перепис даних на вокзалі.

І тепер, коли величезна кількість наших хлопців воювали і зараз воюють на Сході, ми відмовляємось добровільно поповнювати цю базу даних. Бо в Федерації футболу України досі на керівних посадах працюють такі одіозні особистості, як Вадим Костюченко (Перший віце-президент ФФУ, підозрюється в організації тітушок в 2014-му році), Віктор Межейко (колишній віце-президент ФФУ, регіонал, якого офіційно засуджено судом за розгін запорізького Майдану, зараз очолює федерацію футболу Запоріжжя), Олександр Герега (віце-президент ФФУ, регіонал, що голосував за диктаторські закони 16-го січня 2014р.), Ярослав Москаленко (член виконкому ФФУ, регіонал, що голосував за диктаторські закони 16-го січня 2014р. двома піднятими руками) чи Володимир Бандуров (член виконкому ФФУ, регіонал, співавтор законів 16-го січня 2014р.).

Чи варто писати про незручності походу на футбол з паспортом? Кожен, хто стикався з тиснявою при вході на НСК Олімпійський в дні Ліги Чемпіонів, розуміє яке пекло буде відбуватись, якщо окрім огляду речей при вході стюарди будуть ще й перевіряти документи. З іншого боку, минулого сезону відвідуваність нашого чемпіонату досягла історичного мінімуму, і введення подібних ініціатив лише сильніше відштовхне глядачів від походу на стадіон.

Ми прекрасно розуміємо, що матч за Суперкубок та гра Україна - Туреччина - це лише спроба ФФУ обкатати нову схему і підготовка суспільної думки для прийняття антифанатського закону. В 2014-му цей закон вже було прийнято в пакеті сумнозвісних диктаторських законів 16-го січня, тепер його хочуть протягнути повторно.

А як же боротьба зі спекулянтами? Як же боротись з безладами на стадіонах? - спитаєте ви. Маємо відповідь і на це питання - на більшості матчів Динамо Київ спекулянти продають квитки дешевше за номінал, відповідно потрібно боротись саме з тими, хто пускає квикти в продаж в обхід каси. Та й для боротьби з ними нинішнього законодавства цілком достатньо, було б бажання.

Що стосується безладів на стадіонах - найбільш резонансні порушення останніх років відбулись саме на НСК Олімпійський. Вибігання глядачів на поле в фіналі Кубка України 2015, безлади на грі Динамо - Бешикташ, події на фіналі чемпіонату України серед аматорів - всі ці події відбулись через повний непрофесіоналізм керівництва та служби безпеки НСК Олімпійський. Можливо є сенс зробити кадрові перестановки і усунути від виконання обов’язків некомпетентних осіб замість спроб все звалити на фанатів і прийняти черговий законопроект?

Наостанок закликаємо фанатів інших клубів, а також усіх вболівальників підтримати нашу позицію. Введення іменних квитків лише поглибить кризу, в якій знаходиться український футбол. Хоча і так очевидно, що люди, які закривають очі на регулярні порушення регламенту змагань, договірні матчі і тотальну корупцію в українському футболі, не дуже зацікавлені в глядачах на трибунах.